Працівника К. взяли на роботу по переводу в 2005 році. В особовій картці в розділі «Відпустки» зазначено 42 календарних дні. Підтверджуючих документів на тривалість такої відпустки немає. Йому нараховують відпустку в кількості 42 календарних днів (24 дні основної + 4 дня за стаж + 2 дні за роботу в зоні посиленого радіоекологічного контролю + 12 днів за шкідливі умови праці). На підставі колективного договору працівник має право на додаткову відпустку за шкідливі умови праці 7 календарних днів, отже, тривалість відпусток основного і додаткового повинна становити 37 календарних днів. Працівнику П., якого також взяли за переведення (має право на додаткову відпустку за ненормований робочий день згідно з колективним договором 7 календарних днів), зберегли відпустка раніше встановленої тривалості — 42 календарних дні (30 + 12). Чи ми маємо право зберегти працівникові додаткову відпустку тривалістю 12 календарних днів?
   
З набранням чинності Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року 504/96-ВР (далі — Закон № 504) для всіх категорій працівників, за винятком тих, для яких законодавством визначена велика тривалість щорічної основної відпустки щорічна основна відпустка надається не менше 24 календарних днів. Крім того, у відповідності зі статтями 7 і 8 цього Закону працівникам може надаватися щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.
   
До прийняття у 1996 році Закону № 504 в Україні відповідно до чинної на той час статтею 75 Кзпп щорічна відпустка надається тривалістю не менш 15 робочих днів. Деяким працівникам були встановлені відпустки подовженої тривалості. Крім того, у відповідності зі статтею 76 Кзпп надавалися щорічні додаткові відпустки, зокрема і за роботу з ненормованим робочим днем.
   
Згідно з пунктом 2 постанови Верховної Ради України «Про порядок набуття чинності Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 505/96-ВР (далі — Постанова № 505) працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зберігається відпустка раніше встановленої загальної тривалості до набрання чинності Закону України «Про відпустки» в повному обсязі (тобто до 1 січня 1998 року).
   
Отже, з прийняттям Закону № 504 в повному обсязі, тобто з набранням чинності статей 7, 8 та частині першій статті 10 тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці визначається саме вимогам статті 7 зазначеного Закону.
   
Відповідно до даної статті щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290.
   
При цьому слід зауважити, що в Списках встановлена максимальна тривалість такої відпустки для певних виробництв, цехів, професій і посад.
   
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 7 Закону № 504).
   
У той же час згідно з вищезазначеним пунктом 2 Постанови № 505 працівникам, які до набрання чинності Закону № 504 мали відпустку більше загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів і іншими нормативно-правовими актами України, зберігається відпустка раніше встановленої загальної тривалості на весь час їх роботи на цьому підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що давали їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася. Витрати, пов'язані із збереженням загальної тривалості щорічної відпустки, здійснюються за рахунок коштів, передбачених частиною першою статті 23 цього Закону.
   
   Зазначена норма стосується лише працівників, прийнятих на роботу на це підприємство до 1 січня 1997 року і працюють на ньому до цих пір. У разі зміни місця роботи, посади, професії право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки втрачається.
   
Отже, працівники, про яких йде мова, прийняті на роботу після 1 січня 1997 року, зокрема, і в порядку переведення, як у нашому випадку, права на збереження раніше встановленої тривалості відпустки для працівників відповідних професій не мають.
   
У той же час колективним договором можна передбачити додаткові порівняно з законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги (ст. 13 Кзпп).
   
Згідно з частиною другою статті 4 та частиною третьою статті 23 Закону № 504 згідно з колективним договором, угодою та трудовим договором можна встановлювати інші види відпусток, зокрема, більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, оплата яких буде здійснюватися з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.
   
   Тетяна Хоромська?
   
Довідник кадровика

Комментарии

You have no rights to post comments


Следующие материалы:
Предыдущие материалы:

testtest

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСегодня посетителей10068
mod_vvisit_counterВчера посетителей18310
mod_vvisit_counterЗа неделю посетителей98632
mod_vvisit_counterНа прошлой неделе74413
mod_vvisit_counterЗа месяц посетителей154220
mod_vvisit_counterВ прошлом месяце260338
mod_vvisit_counterВсего посетителей24373254

We have: 123 guests, 44 bots online
0: 34.204.191.145
 , 
0