Наявність у підприємств переплат з податків, які виникають «на прохання» податкових органів підтримати бюджет, – на сьогодні досить поширене явище.
   
   Так само нерідкістю є і від’ємні показники в деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість, які виникають, зокрема, у таких випадках:
   
   – отримання підприємством збитку, який відображається у Декларації з податку на прибуток у наступних періодах, та на суму якого в подальшому може бути зменшений майбутній об’єкт оподаткування;
   
   – перевищення в окремих податкових періодах податковим кредитом суми податкових зобов’язань, у зв’язку з чим в Декларації з податку на додану вартість виникає від’ємне значення з цього податку, на яке підприємство має право зменшити свої податкові зобов’язання з ПДВ у наступних періодах.
   
   Зазвичай перед платниками податків виникає питання, протягом якого періоду вони можуть враховувати такі переплати та від’ємні значення в обліку, чи діють в даному випадку строки позовної давності?
   
   Слід зазначити, що загальні строки позовної давності встановлені цивільним законодавством. Водночас, як вказано в ч. 2 ст. 1 ЦКУ, до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
   
   У Податковому кодексі умовам повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань присвячено дві норми:
   
   1) п. 43.3 ПКУ, відповідно до якого обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми;
   
   2) п. 102.5 ПКУ, який встановлює, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
   
   Тобто ПКУ встановлює строк позовної давності в 1095 днів. Але чи у всіх випадках він діє?
   
   Спробуємо розібратись з цим питанням в даній статті. Структурно розділимо її на дві частини: в першій розглянемо питання, які стосуються податку на прибуток, а в другій – податку на додану вартість.
   
   Почнемо з переплат.
   
   Переплата з податку на прибуток
   
   Відповідно до пп. 14.1.115 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
   
   Тобто переплатою вважається сума надміру сплачених коштів до відповідного бюджету (залежно від податку).
   
   При цьому відповідно до пп. 17.1.10 ПКУ у платника податку виникає право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПКУ.
   
   З метою врегулювання процедури повернення надміру сплачених до бюджету коштів були затверджені Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (наказ Держказначейства від 10.12.2002 р. № 226) та Порядок взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (наказ від 21.12.2010 р. № 974/1597/499) (далі – Порядок № 974).
   
   Як зазначалося вище, п. 43.3 та п. 102.5 ПКУ передбачають необхідність подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення переплати або отримання права на відшкодування.
   
   Звертаємо увагу на те, що розрахунок строку давності починається з дати виникнення переплати, а в деяких специфічних випадках переплата може виникати не лише з дати здійснення платежу, про що йтиметься нижче
.
   
   Відповідно до п. 43.4 ПКУ та п. 6 Порядку № 974 подання заяви здійснюється у довільній формі. В ній обов’язково вказується напрям перерахування коштів:
   
   – на поточний рахунок платника податків в установі банку;
   
   – на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету;
   
   – повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (стосується тільки фізичних осіб – платників ПДФО).
   
   Таким чином, сума переплати, яка виникла за особовим рахунком платника податку, може бути повернута лише на підставі заяви платника податку. Проте заява подається тільки у випадках повернення коштів на поточний рахунок в банку або якщо така сума переплати враховується для погашення податкових зобов’язань з інших платежів (податків).
   
   В свою чергу, у п. 87.1 ПКУ вказано, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
   
   Отже, якщо платник податку має намір повернути суму надміру сплаченого податку, яка обліковується за його особовим рахунком, шляхом її зарахування на поточний рахунок в банку або її зарахування у сплату наявного податкового зобов’язання з іншого податку, такий платник податку обов’язково повинен подати заяву до органу податкової служби у строк, що не перевищує 1095 днів з дати здійснення такої переплати.
   
   Чи поширюються такі строки на зарахування наявної переплати в рахунок податкових зобов’язань з податку, за яким вона виникла? Адже цей випадок не потребує подання заяви. Якщо платник податку протягом 1095 днів не перекрив переплату податковими зобов’язаннями з цього податку, чи втрачає він право на подальше її зарахування у зменшення податкових зобов’язань?
   
   В Узагальнюючому податковому роз'ясненні, затвердженому наказом ДПАУ від 25.04.2003 р. № 197, зазначено, що оскільки подання платником податків заяв на зарахування переплати в рахунок погашення податкових зобов’язань, що виникатимуть після 1095 днів, не передбачено чинним законодавством, то переплата, щодо якої впродовж 1095 днів, наступних за днем її виникнення, платником податків не було подано заяви на її повернення, підлягає списанню на підставі відповідного рішення керівника органу державної податкової служби, яке у довільній формі готується підрозділом адміністрування облікових показників та звітності, шляхом коригування на відповідну суму сальдо розрахунків платника податків з бюджетом (зменшення переплати).
   
   Слід зауважити, що згадане Узагальнююче податкове роз'яснення видано до прийняття ПКУ. Водночас, на сьогодні чинною залишається Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затверджена наказом ДПАУ від 18.07.2005 р. № 276 (далі – Інструкція № 276).
   
   Пунктом 7.3 Інструкції № 276 встановлено, що орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку.
   
   Наявна судова практика не підтримує зазначену вище позицію контролюючих органів. Так, у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.01.2013 р. у справі № 822/278/13-а суд зазначив, що термін 1095 днів застосовується тільки у разі подання заяви платника податку на повернення надміру сплачених коштів, та дійшов висновку, що п. 102.5 ПКУ не передбачає встановлення будь-якого строку давності щодо можливості платника використати своє право на проведення заліку надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів. Тому, на думку суду, строк давності 1095 днів не застосовується при поданні заяви платником податку для зарахування наявної переплати у рахунок зменшення податкових зобов’язань з іншого податку.
   
   Отже, як бачимо, податкові органи можуть списати наявну переплату, якщо протягом 1095 днів стосовно неї не надійшло заяви про повернення або зарахування в рахунок інших платежів. Проте це стосується тільки тих випадків, коли переплата обліковується більше строку 1095 днів без руху. Тобто, наприклад:
   
   – якщо переплата виникла у 2007 році та знаходилась без руху, вона могла бути списана у 2010 році;
   
   – якщо переплата виникла у 2007 році та частково зменшувалась до 2012 року, підстав для її списання не було;
   
   – якщо переплата виникла у 2007 році та частково зменшувалась до 2012 року, а з 2012 року рух по ній припинився, вона може бути списана лише у 2015 році.
   
   Таким чином, для уникнення списання платнику податків доцільно дотримуватись строку 1095 днів при прийнятті рішення щодо існуючої переплати.
   
   Авансові платежі при виплаті дивідендів
   
   Відповідно до пп. 153.3.2 ПКУ, крім випадків, передбачених пп. 153.3.5, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку в розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ПКУ, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
   
   Згідно з пп. 153.3.3 ПКУ платник податку – емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з пп. 153.3.2 ПКУ.
   
   Підпунктом 153.3.4 ПКУ встановлено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства – емітента корпоративних прав з податку на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду – на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
   
   На дату написання цієї статті інших механізмів використання сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, ніж зарахування їх в рахунок зменшення податкових зобов’язань, не передбачено. Граничних строків такого зарахування також не встановлено.
   
   Отже, сплачені при виплаті дивідендів авансові внески з податку на прибуток повинні зараховуватись у зменшення податкових зобов’язань до повного їх погашення, без застосування строків давності.
   
   Щомісячні авансові внески
   
   Пунктом 57.1 ПКУ встановлено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
   
   У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
   
   У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку у другому – четвертому кварталах звітного (податкового) року авансові внески не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому ПКУ.
   
   Слід зауважити, що ПКУ не визначає чіткого механізму подальшого врахування сплачених авансових внесків. Форма декларації з податку на прибуток передбачає їх зарахування в рахунок зменшення податкових зобов’язань з податку.
   
   Якщо за результатами року нарахований підприємством податок на прибуток виявиться меншим за суму сплачених внесків або діяльність підприємства взагалі виявляється збитковою, то сплачені авансові внески, на нашу думку, повинні набути статусу переплати.
   
   При цьому слід врахувати, що авансові внески є сумою узгоджених податкових зобов’язань. Статусу переплати вони можуть набути тільки після того, як буде задекларовано менший податок на прибуток, ніж сума сплачених авансових внесків, наприклад:
   
   – у разі сплати авансових внесків в січні-березні 2013 р. та отримання збитку за І квартал 2013 р., сплачені авансові внески набувають статусу переплати тільки після подання декларації з податку на прибуток за І квартал;
   
   – у разі сплати авансових внесків протягом всього 2013 р. та подання декларації з податку на прибуток за 2013 рік, в якій податок на прибуток нараховано в меншій сумі, ніж сплачені протягом року авансові внески, після подання декларації такі надміру сплачені авансові внески набувають статусу переплати.
   
   З моменту набуття сплаченими авансовими внесками статусу переплати до них застосовуються загальні правила щодо повернення або врахування надміру сплачених податків, про які вже йшлося вище.
   
   Від’ємне значення з податку на прибуток
   
   Як вже зазначалось, в результаті розрахунку об'єкта оподаткування у платника податку за результатами року може виникнути від’ємне значення з податку на прибуток. Таке від’ємне значення враховується платником податку у зменшення об’єкта оподаткування як витрати у наступних періодах та відображається у рядку 06.5 Декларації з податку на прибуток «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік)».
   
   Такий підхід базується на нормах п. 150.1 ПКУ, відповідно до якого, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
   
   Тобто у разі отримання збитку платник податків має право включити суму таких збитків до складу витрат у наступних періодах та враховувати їх до повного погашення від’ємного значення без врахування жодних термінів такого погашення.
   
   При застосуванні п. 150.1 ПКУ слід враховувати положення п. 3 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» ПКУ, які визначають розмір від’ємного значення об’єкта оподаткування, який дозволяється включати до складу витрат у 2012-2015 роках. Проте такі положення також не містять обмежень щодо граничних строків погашення такого від’ємного значення об’єкта оподаткування.
   
   Таким чином, від’ємне значення об’єкта оподаткування, що виникає за наслідками поточного періоду, або виникло станом на початок такого періоду, дозволяється враховувати у складі витрат в наступних періодах до повного погашення такого від’ємного значення без застосування строку давності 1095 днів.
   
   Переплата з податку на додану вартість
   
   В даному випадку правила відшкодування переплати будуть ідентичні тим, про які йшлося в частині податку на прибуток. Тобто у разі якщо платник податку має намір повернути суму надміру сплаченого податку, яка обліковується за особовим рахунком такого платника, шляхом її зарахування на поточний рахунок в банку або зарахування у сплату наявного податкового зобов’язання з іншого податку, такий платник податку обов’язково повинен подати заяву до органу податкової служби у строк, що не перевищує 1095 днів з дати здійснення такої переплати.
   
   Якщо переплата обліковується без руху понад 1095 днів, то вона буде списана органом податкової служби на виконання вимог п. 7.3 Інструкції № 276.
   
   Від’ємне значення з податку на додану вартість
   
   Як вказано вище, сума переплати податку може бути повернута платнику податку у строк, що не перевищує 1095 днів з дати її виникнення.
   
   Перш за все, необхідно розрізняти два поняття – переплата (помилково та/або надміру сплачені кошти) з податку та від’ємне значення об’єкта оподаткування.
   
   Правила повернення надміру сплачених коштів в межах установлених строків стосуються тільки переплати, а дія Порядку № 226 та Порядку № 974 не поширюється на механізм врахування від’ємного значення податку на додану вартість.
   
   Відповідно до пп. 14.1.115 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
   
   Тобто переплата з податку на додану вартість існуватиме тільки у тому разі, якщо платник податку сплатив до бюджету податкове зобов’язання вище за розмір узгодженого.
   
   Якщо ж за результатами діяльності у платника податку виникає від’ємне значення з податку на додану вартість, то, за певних умов, у такого платника податку виникає право на бюджетне відшкодування або на подальше врахування такого від’ємного значення у складі податкового кредиту наступних періодів.
   
   Згідно з п. 200.1 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
   
   У разі якщо виникає додатне значення, така сума після врахування від’ємного значення попереднього періоду (за наявності), підлягає сплаті до бюджету та відображається у рядку 25 Декларації.
   
   При від'ємному значенні суми, відповідно до п. 200.3 ПКУ, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
   
   Тобто при виникненні від’ємного значення платник податку повинен:
   
   – або врахувати його в рахунок зменшення існуючого податкового боргу;
   
   – або, у разі відсутності податкового боргу, віднести до складу податкового кредиту наступного періоду.
   
   Водночас, відповідно до п. 200.4 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді платник податку (за наявності від’ємного значення у попередньому періоді) декларує від’ємне значення, то він повинен:
   
   – задекларувати бюджетне відшкодування (при виконанні передбачених ПКУ умов);
   
   – залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування зарахувати до складу податкового кредиту наступного періоду.
   
   Якщо від’ємне значення відображається правомірно (у зв’язку з відсутністю у платника податку права на бюджетне відшкодування), то строків давності для його відображення не передбачено. Це підтверджується і листом ДПСУ від 12.01.2012 р. № 808/7/15-3417-16. В ньому зазначено, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.
   
   Судова практика з цього питання також на користь платників податків (наприклад, ухвала ВАСУ від 30.10.2012 р. № К/9991/47835/12 у справі № 2-а-3092/12/2070, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. у справі № 2а-15927/12/2670).
   
   В судових рішеннях зазначається, що п. 102.5 ПКУ встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто «переплати», а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від’ємного значення, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення «переплата», тобто такі суми податку на додану вартість не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.
   
   Бюджетне відшкодування податку на додану вартість
   
   Як передбачено п. 102.5 ПКУ, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
   
   З даної норми можна зробити висновок, що вимоги стосовно подання в термін 1095 днів поширюються і на заяви про бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
   
   Враховуючи те, що платник податку повинен задекларувати бюджетне відшкодування у тому періоді, в якому у нього виникає таке право, питання про застосування строку подання заяви про таке відшкодування не повинно виникати.
   
   Якщо ж платник податку, всупереч нормам ПКУ, своєчасно не заявив про бюджетне відшкодування, а продовжував декларувати від’ємне значення податку, то в такому разі, на нашу думку, скористатися правом на відшкодування можливо лише в межах 1095 днів. Реалізувати таке право можливо шляхом подання уточнюючого розрахунку за період, в якому воно виникло, якщо цей період потрапляє в межі 1095 днів.
   
   Що ж стосується строків самого відшкодування, то ПКУ не передбачає застосування до них терміну давності. Особливо актуально це у випадку, якщо платник податку задекларував відшкодування шляхом зменшення суми податкових зобов’язань майбутніх періодів і не використав його протягом 1095 днів. В цьому разі податкові органи зазвичай наголошують на тому, що після сплину 1095 днів з моменту виникнення права на бюджетне відшкодування платник податку втрачає право на зарахування його залишку в зменшення майбутніх податкових зобов’язань.
   
   Однак зауважимо, що Верховний Суд України спростував таку позицію податкових органів. В його постанові від 06.02.2012 р. у справі № 21-354а11 зазначено, що граничні строки встановлено тільки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно.
   
   Отже, якщо платник податку своєчасно задекларував бюджетне відшкодування шляхом зменшення податкових зобов’язань майбутніх періодів, таке зменшення може здійснюватись до повного погашення задекларованої суми відшкодування.
   
   
   Олексій Остапенко аудитор
   Сергій Кучеренко аудитор
   
   Аудиторська група «Гарантія-Аудит»
   
   Дата підготовки 29.03.2013

Комментарии

You have no rights to post comments


Следующие материалы:
Предыдущие материалы:

testtest

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСегодня посетителей1944
mod_vvisit_counterВчера посетителей4313
mod_vvisit_counterЗа неделю посетителей8863
mod_vvisit_counterНа прошлой неделе26399
mod_vvisit_counterЗа месяц посетителей41300
mod_vvisit_counterВ прошлом месяце149472
mod_vvisit_counterВсего посетителей20245041

We have: 99 guests, 2 bots online
0: 52.91.245.237
 , 
0