Один із реальних інструментів стягнення податкового боргу - застосування адміністративного арешту майна та/або коштів платників податків. Порядок та підстави цих заходів визначено ст. 94 Податкового кодексу України.
   
   Чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та порядок арешту коштів платника податків.
   
   Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до п. 10 ст. 94 ПКУ накладається за рішенням керівника органу Державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
   
   Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 п/п 2 п. 6 ст. 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу Державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган у цьому разі не приймає.
   
   Отже, арештувати будь-яке майно, крім коштів, органи Державної податкової служби можуть за своїм рішенням із подальшим підтвердженням його судом, а арештувати кошти можна виключно за рішенням суду після звернення органу Державної податкової служби.
   
   Здавалося б, маємо чітку диференціацію загальної та спеціальної правової норми. Проте в судовій практиці трапляється, що за рішенням керівника органу Державної податкової служби арешт накладається на будь-яке майно боржника, у тому числі на його кошти. Предмет такої справи - розгляд подання про підтвердження судом рішення Державної податкової інспекції. Як правило, розгляд такої скарги завершується відмовою суду прийняти звернення. Із цього приводу є чітка судова практика (ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.10.2012 р. №К/9997/55213/12) і роз’яснення ВАСУ (інформаційний лист від 29.04.2013 р. №642/12/13-13).
   
   Слід мати на увазі, що в разі неправильного трактування положень законодавства органами Державної податкової служби останні самостійно приймають рішення про арешт майна, у тому числі коштів боржника. Такі рішення можуть направлятися для виконання банкам.
   
   Банки у своїй діяльності керуються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22.
   
   Відповідно до п. 10.1 вказаної Інструкції обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку (-ах), відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком (-ами) за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або з фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи за рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
   
   Отже, банк зобов’язаний виконувати вимоги документів про арешт, виданих судами та державними виконавцями відповідно до закону. Таким чином, банк не має арештовувати кошти клієнтів на виконання незаконних рішень органів Державної податкової служби. Якщо ж банк наклав арешт на кошти клієнта за рішенням органу Держаної податкової служби, клієнт має право оскаржити ці дії до суду та стягнути з банку збитки, завдані його діями всупереч Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.
   
   У такому процесі слід застосувати також особливий механізм зняття з майна боржника арешту, накладеного органами Державної податкової служби. Адміністративний арешт майна платника податків припиняється, зокрема, у зв’язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (п/п 1 п. 19 ст. 94 ПКУ). А враховуючи наведену позицію, зокрема, ВАСУ, рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту малоймовірне.
   
   Отже, якщо на кошти боржника зі сплати податків накладено арешт за рішенням органу Державної податкової служби, для захисту своїх інтересів можна зробити таке:
   
   · вимагати від банківської установи не виконувати незаконне рішення;
   
   · якщо арешт вже було накладено, відслідкувати розгляд справи про підтвердження обґрунтованості такого арешту в суді, наполягати на незаконності таких дій;
   
   · вимагати зняття арешту з коштів через 96 годин після його накладення в разі відсутності рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту;
   
   · оскаржити дії банку та вимагати відшкодування збитків, завданих незаконним арештом коштів, як від банку, так і від органу Держаної податкової служби.
   
   Павло КИРИЧЕНКО
   Правовий тиждень №23-24, 27 червня 2013

Комментарии

You have no rights to post comments


Предыдущие материалы:

testtest

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСегодня посетителей1946
mod_vvisit_counterВчера посетителей4313
mod_vvisit_counterЗа неделю посетителей8865
mod_vvisit_counterНа прошлой неделе26399
mod_vvisit_counterЗа месяц посетителей41302
mod_vvisit_counterВ прошлом месяце149472
mod_vvisit_counterВсего посетителей20245043

We have: 97 guests, 2 bots online
0: 52.91.245.237
 , 
0