kontrakty.ua
   
   Фіскали часто роблять висновок, що якщо в одного з контрагентів у ланцюжку підприємств, через які проходить товар, є ознаки фіктивності, то й договір останньої в цьому ланцюжку компанії на поставку товару — теж недійсний.
   
   Тож ця компанія не може віднести оплату товару на витрати (зменшити податок на прибуток), позбавляється права на відшкодування ПДВ. Їй надсилають податкове повідомлення-рішення з донарахованими податками, пенею і штрафом. А то й порушують кримінальну справу за несплату податків. При цьому не береться до уваги, що операцію реально здійснено, гроші за товар перераховано, що відображено в бухгалтерському та податковому обліку. Підприємці змушені домагатися справедливості в судах. Де, втім, практика вирішення таких суперечок неоднозначна. Цю проблему обговорили на круглому столі в Міністерстві доходів і зборів.
   
   Ось як буває
   
   Управляючий партнер ЮФ «Скляренко та Партнери» Олександр Скляренко навів приклад зі свого досвіду. Фіскали перевірили будівельну фірму. У підсумку в липні минулого року податкова міліція завела кримінальну справу за ч. 3 ст. 212 (ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах). Директору закидали, що, нібито, в 2009-2012 роках його підприємство укладало угоди з фіктивними субпідрядниками з метою зменшення прибутку та отримання кредиту з ПДВ. Внаслідок таких махінацій, як підрахував слідчий, держава недорахувалася близько 4 млн грн. Оскільки тоді діяв старий КПК, постанову про порушення КС було оскаржено в суді. Юристи підприємства вказали, що справу було порушено до винесення податкового повідомлення-рішення, тільки на підставі результатів перевірки. Тобто навіть податкового зобов’язання ще не виникло. Сама ж перевірка була визнана судом незаконною. Також судово-економічна експертиза підтвердила реальність операцій з контрагентами і правильність оформлення документів. А ще в матеріалах справи містилися акти перевірок контрагентів, в яких не фігурувало жодних фіктивних угод із будівельною компанією. У жовтні суд скасував постанову про порушення КС, апеляційна інстанція з таким рішенням погодилася. В іншому ж процесі було скасовано податкове повідомлення-рішення.
   
   «Ситуація типова, — говорить Олександр Скляренко. — Податківці перевіряють угоди, встановлюють ознаки фіктивності тих чи інших господарських операцій і, ґрунтуючись на таких висновках, донараховують податкові зобов’язання та штрафні санкції». Або навіть порушують КС, причому без винесення податкових повідомлень-рішень. Зокрема це пов’язано з тим, що раніше, до 2007 року, недійсною угоду можна було визнати лише в суді. Тож підприємці могли захищатися. Пізніше створилася практика, коли фіскали самі при перевірках визнавали угоди нікчемними і донараховували зобов’язання.
   
   Висновки фіскалів
   
   Позицію податкової озвучив в.о. директора департаменту правової роботи ДПС України Владислав Розмош. Він зазначив, що протягом останніх років змінювалося законодавство, тож складалася різна практика. Так, до набуття чинності новим Цивільним кодексом у 2004 році, вважалося, що угода, яка суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема укладена з метою ухиляння від сплати податків, може визнаватися недійсною в судовому порядку. Пізніше Верховний Суд дійшов висновку, що така угода порушує публічний порядок, тож є нікчемною, і визнавати її недійсною в суді непотрібно. З 1 січня 2011 року почали діяти зміни до деяких законів у зв’язку з набранням чинності Податкового кодексу. І, на думку Вищого адмінсуду, податкова могла оскаржити таку угоду в суді і стягнути все отримане за угодою в дохід держави. «Аналізуючи ці позиції, можна дійти висновку, що органи ДПС під час перевірок можуть встановлювати факт недійсності або нікчемності правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому застосування наслідків (стягнення предмета угоди в дохід держави, — ред.), може бути тільки на підставі рішення суду», — зазначив Владислав Розмош.
   
   Також у податковій зазначають, що органи ДПС при перевірках зобов’язані відображати в акті перевірки всі встановлені факти можливого порушення законодавства. Разом із тим, донарахування податкових зобов’язань здійснюється виключно з посиланням на норми податкового законодавства. А ось звертатися до судів для визнання угод недійсними і стягнення предмета таких угод в дохід держави, після втрати чинності Закону «Про державну податкову службу» фіскали вже права не мають.
   
   Мухи окремо, котлети окремо
   
   Судді, у свою чергу, відзначають неоднозначність ситуації в даному питанні. Зокрема, суддя Вищого адмінсуду Олексій Муравйов задався питанням наслідків визнання угоди недійсною. «Добре, задовольняємо позов. Які ж податкові наслідки? Адже вони пов’язані безпосередньо з рухом активів, — завважив він. — Якщо в одного з учасників угоди все отримане за нею переходить у дохід бюджету, то в нього відбувається зменшення активів, і як наслідок — зменшення бази оподаткування. Дії податкової щодо запобігання протиправних дій призводять до зменшення об’єкта оподаткування». Втім, за словами служителя Феміди, адміністративні суди намагаються відійти від аналізу дійсності/недійсності угод при розгляді податкових суперечок. Тут важливіше довести реальність операцій, підтвердження їх документами первинного бухгалтерського обліку, відображення в податковому обліку. Виходячи з останньої практики, висновки податківців про нікчемність або недійсність угод, зокрема на підставі актів перевірок, не такі актуальні. Важливим є питання реальності виконання господарських операцій.
   
   Суддя Верховного Суду України Микола Гусак зазначає, що значення в податкових відносинах має не так питання відповідності договорів букві закону, як — чи був рух активів. Визнання ж договору нікчемним або недійсним судом не вимагається. Оскільки за нікчемними угодами цивільні права та обов’язки не виникають у силу закону. Наприклад, якщо приміщення продав не його законний власник, право власності просто не переходить, і не потрібно окремо такий договір визнавати недійсним у суді.
   
   Хто крайній
   
   Керівник групи експертів Спілки податкових консультантів України Людмила Рубаненко також зауважила, що господарська операція призводить до збільшення або зменшення активів, зобов’язань підприємства, попри те, за яким договором це сталося. Разом із тим, податкові органи використовують неофіційні рекомендації, як встановлювати вигодонабувача, транзитера, податкову яму. При цьому, відносячи те чи інше підприємство до однієї з таких категорій, використовують геть не економічні методи оцінок. Це призводить до абсурдних ситуацій. Для прикладу експерт привела випадок фірми, яка придбала одяг з подальшою реалізацією його фізособам. Підприємству донарахували податки. «Але якби цього товару не було, його не було з двох сторін, — обурюється Людмила Рубаненко. — Одяг продали через касовий апарат, всі доходи відображено, що ж тоді продали?». А вийшло так, що підприємство просто визнали вигодонабувачем, переклавши на нього всю відповідальність, хоча, можливо, були проблеми з якоюсь фірмою, через яку раніше проходив товар.
   
   Заступник начальника відділу забезпечення роботи четвертої судової палати ВАСУ Антон Поляничко вважає неправильною таку тактику податкової. За його словами, сьогодні ДПС намагається руйнувати схеми постачань товарів за ланцюжком із використанням проміжних фіктивних фірм. При цьому враховується, що підприємства, на яких здійснюються безпосередньо незаконні операції, не мають активів. З них нічого взяти. Натомість стягнути податки можна з останнього в цьому ланцюжку — з того, у кого є гроші. Застосовується така логіка: якщо той, хто стоїть на початку ланцюга, не мав права продавати товар, то і всі наступні теж такого права не мали. Тож руйнуються всі дані податкового обліку, податкові зобов’язання пред’являються безпосередньо тому, у кого є активи. Але, на думку Антона Поляничка, щоб пред’явити зобов’язання останньому контрагенту, слід спростувати рух активів саме за останньою операцією. Незалежно від того, що було раніше за ланцюжком. Про це йдеться і в рішеннях Європейського суду, зокрема у справі «Інтерсплав проти України» від 2007 року.
   
   Людмила Рубаненко також навела досвід Росії. У практиці сусідньої держави заведено, у разі якщо сторона договору доводить, що вона проявила всю необхідну обачність при укладанні угоди (перевірила наявність контрагента в реєстрах, уточнила інші публічні дані, переконалася в наявності реального директора тощо), то суди стають на бік платника податків. Якщо обачність не було проявлено, рішення буде протилежним. Таку практику було б доцільно напрацьовувати і в Україні, вважає експерт.
   
   Апеляція не допоможе
   
   У ході дискусії порушувалося питання ефективності апеляційного оскарження рішень податківців в органах ДПС. Керівник податкового департаменту АТ Aver Lex Наталія Дубина зауважила, що апеляція в таких випадках скарги практично не розглядає. «Типові рішення про розгляд справи — пишуть, що скарга розглядалася на підставі акта податкового повідомлення-рішення та письмових пояснень районної інспекції, — розповіла вона. — При цьому ми подаємо власні аргументи, але їх не розглядають. Майже завжди негативний результат». Згодом ці аргументи передаються до суду, який їх бере до уваги.
   
   Владислав Розмош запевнив, що скарги на податкові повідомлення-рішення ДПС розглядаються. При цьому звернув увагу, що і з ПДВ, і з податку на прибуток є рішення судів як на користь платників податків, так і на користь податкової, які залишають у силі податкові повідомлення-рішення, що пройшли адміністративне оскарження. «Тож говорити, що органи ДПС не беруть до уваги позицію платника податків, не вивчають документів, що надаються, передчасно», — парирував представник податкової.
   
   Втім, управляючий партнер МПЦ EUCON Ярослав Романчук вважає, що систему адміністративного оскарження рішень податкових органів варто удосконалити. За приклад взяти хоча б досвід Грузії. Там на кожному рівні податкових органів створено відділи медіації, які раз на тиждень проводять засідання. На засіданні обов’язково присутній керівник служби відповідного рівня. Статистика свідчить, що 52-54% скарг платників податків задовольняється повністю, 21-22% — частково. З решти скарг, які не задоволені фіскалами, до суду спрямовується не більш ніж 1%. «Тож інструментарій апеляційного оскарження — це шлях, яким ми маємо рухатися. Це дозволить розвантажити судову систему», — вважає експерт.
   
   Автор: Вилен Веремко

Комментарии

You have no rights to post comments


Следующие материалы:
Предыдущие материалы:

testtest

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСегодня посетителей1935
mod_vvisit_counterВчера посетителей4313
mod_vvisit_counterЗа неделю посетителей8854
mod_vvisit_counterНа прошлой неделе26399
mod_vvisit_counterЗа месяц посетителей41291
mod_vvisit_counterВ прошлом месяце149472
mod_vvisit_counterВсего посетителей20245032

We have: 104 guests, 3 bots online
0: 52.91.245.237
 , 
0