Чітка і послідовна позиція адміністративних судів, заснована на законі, по особливо важливим для вітчизняного бізнесу питань, з одного боку, спростовує усталену думку про повну залежність української судової системи від виконавчої влади, а з іншого, що набагато важливіше, - дає українському бізнесменові таку важливу в сучасних реаліях надію на можливість захисту своїх прав від неправомірних дій державної податкової служби, коли такі є.
   
   Саме до таких рідкісних на сьогодні прикладів захисту прав і законних інтересів підприємців у відносинах з податковою службою судами можна віднести сформовану останнім часом позицію адміністративних судів щодо поширеної податківцями практики визнання господарських договорів, які, на думку податкової, спрямовані на ухилення від оподаткування, нікчемними з посиланням на статтю 228 Цивільного кодексу України (угоди, укладені з метою, що порушують публічний порядок).
   
   Відповідно до ЦК України нікчемний договір не породжує юридичних наслідків, він не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
   
   Таким чином, податкові органи за одним тільки їм відомим підстав (читай - підозрами), кваліфікуючи угоду між двома платниками податків, як нікчемну, не мудруючи лукаво, перераховують платникам податків їх податкові зобов'язання виходячи з того, що угода не була здійснена взагалі, і була відображена в обліку неправомірно.
   
   Залишаючи за дужками дискусію про можливість визнання нікчемними такої категорії правочинів взагалі (у суперечність з положеннями ч.3 ст.228 ЦК, ст.207 Господарського кодексу), відзначимо, що таке просте рішення звільняє податкові органи від довгої, виснажливої і в більшості своїй безперспективною процедури збору необхідних доказів, що підтверджують безтоварність операції, її фіктивність або інше правопорушення платника (якщо таке дійсно мало місце), необхідних для притягнення платника до відповідальності у загальному порядку.
   
   Насправді, така практика означає ніщо інше, як залучення платника податків до відповідальності на підставі одних лише підозр нехай навіть дуже поважного, але більш ніж упередженого державного органу у справах, які стали масовими після проголошення податкової служби боротьби з так званими конвертаційними центрами.
   
   14 листопада цього року Вищий адміністративний суд України в своєму щонайменше знаковому рішенні по справі ТОВ "ПВК "Будівельник" проти ДПІ у Оболонському районі м. Києва, зазначив, що в силу встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, договір вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом або його недійсність прямо не встановлена законом.
   
   Суд прийшов до висновку, що закріплене статтею 204 ЦК умова нікчемності "встановлено судом" або "встановлено законом" ніяк не рівнозначно "встановлення його актом податкової перевірки".
   
   Не можемо втриматись від цитати: "головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти не були в цьому акті відображені. Зазначені в Акті висновки є лише суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки були здійснені за відсутності інформації, яка надається в установленому законом порядку".
   
   При цьому Вищий адмінсуд, з посиланням на пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду про недійсність угод, зазначив, що навіть за наявності ознак нікчемності договору, податкові органи наділені лише правом на звернення до суду з окремою позовною вимогою про стягнення в дохід бюджету доходів, отриманих від нікчемного правочину, але ніяк не можуть давати такій угоді якусь кваліфікацію, тягне за собою юридичні наслідки. Чесно кажучи, досить спірний висновок враховуючи те, що податкова сьогодні взагалі позбавлена права звертатися в суд з позовами про визнання угод недійсними, так і з позовами про стягнення грошей отриманих за угодою з платника податків.
   
   Однак безперечним є теза суду про те, що жоден із чинних законів України не передбачено право органу податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати недійсними договорів, а так само дані, вказані платником податків в податкових деклараціях, що підтверджується відсутністю таких повноважень у ст.20 Податкового кодексу України , що містить перелік повноважень податківців. На цій підставі Вищий адміністративний суд скасував прийняті нижчими судами рішення і ухвалив нове, яким задовольнив позов та скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва.
   
   Аналізуючи зазначене рішення суду, зазначимо, що окремий інтерес викликає його позиція щодо самої можливості визнання правочинів нікчемними на підставі порушення ними публічного порядку.
   
   На думку ВАСУ, правочин може визнаватися нікчемним на підставі порушення публічного порядку тільки в тому випадку, якщо доведена неправомірна мета, яку переслідував юридична особа в момент її укладення.
   
   Ця мета повинна бути доведена через мету фізичної особи, що підписала угоду. А зважаючи на те, що наявність такої мети тягне за собою кримінальну відповідальність, то вона не може підтверджуватися нічим іншим, крім вироку суду.
   
   Тобто для перекваліфікації податкових наслідків операції та донарахування відповідних сум податкового зобов'язання платнику необхідно довести провину посадової особи, що підписала угоду у вчиненні злочину, єдиним належним доказом якої є обвинувальний вирок суду. "Інший підхід, - з абсолютно правильною думку суду, - потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розгляду оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що є неправильним виходячи з загальних засад судочинства".
   
   І ще один нюанс. Зазначене рішення суду коригує і доповнює судову практику, яка базується на доктрині, викладеній в інформаційному листі самого ж ВАС України від 2 червня 2011 року, яким рішення частково суперечить. Стосовно до дійсності угод, позиція Вищого адмінсуду за листом від 2.06.12г. полягає в тому, що податкова кваліфікація операцій здійснюється незалежно від дійсності або недійсності правочину, тобто платнику може бути донараховано податкове зобов'язання, якщо економічна сутність операції не відповідала обраної сторонами форми правочину, без руйнування юридичної форми угоди (без визнання її недійсною).
   
   Але при цьому, обов'язок доведення такої невідповідності (наприклад, безтоварность угоди або вчинення угоди з єдиною метою уникнути оподаткування) лежить на податковому органі.
   
   Крім того, ВАС України у своєму роз'ясненні прямо вказує на те, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Однак, рішення від 14.11.2012г. прямо посилається у своєму обґрунтуванні на статтю 204 ЦК України, що може з'явитися в недалекому майбутньому підставою для перегляду останнього в порядку повторної касації Верховним судом України. Разом з тим, посилання на статтю 204 по цій категорії справ останнім часом є не рідкістю для адміністративних судів (напр., див. рішення ВАС України від 19.11.2012, від 13.11.2012, від 08.11.2012, від 07.11.2012 та ін.).
   
   Підсумовуючи вищевикладене зазначимо, що рішення ВАС України від 14.11.12г. якщо виходити з того, що вітчизняна податкова служба все-таки бере до уваги позицію судової гілки влади, має покласти край практиці самостійного визнання податкової служби недійсними угод, укладених платниками податків, так само як і будь-якої позасудової кваліфікації угод.
   
   Замість цього, при наявності підозр у контролюючого органу підприємця в ухиленні від оподаткування, податківці повинні сконцентрувати свої дії на складному і копіткому зборі чіткої доказової бази неправомірності дій платника податків для подальшого відстоювання своєї позиції у процедурах адміністративного та судового оскарження платником податків прийнятих податкової рішень.
   
   Однак, це тільки "в теорії"...
   
   Автор: Данило Гетманцев
   
   Джерело: UBR.UA

Комментарии

You have no rights to post comments


Предыдущие материалы:

testtest

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСегодня посетителей2692
mod_vvisit_counterВчера посетителей4171
mod_vvisit_counterЗа неделю посетителей25817
mod_vvisit_counterНа прошлой неделе59973
mod_vvisit_counterЗа месяц посетителей122777
mod_vvisit_counterВ прошлом месяце83573
mod_vvisit_counterВсего посетителей25803554

We have: 23 guests, 4 bots online
0: 54.85.57.0
 , 
0